Всеукраїнський тур
Національної заслуженої капели бандуристів України імені
Г. Майбороди
та народного артиста Анатолія Паламаренка з концертною програмою
«ДУХОВНІ СКАРБИ ПОЛТАВЩИНИ» |
 Всеукраїнський тур найіменитіших артистів нашої держави
проходить за ініціативи Полтавського земляцтва, у співпраці
з Національною палатою міжнародного співробітництва та
земляцькими товариствами інших областей. До концертної програми
«Духовні скарби Полтавщини» включені мистецькі перлини полтавських
композиторів та поетів, а також народні пісні в обробці
наших краян.
Національна заслужена капела бандуристів України, що носить
ім’я композитора Георгія Майбороди, нерозривно пов’язана
з Полтавщиною. У 2008-му вона відзначає свій 90-річний ювілей.
Створена у 1918 році Директорією УНР як Київський чоловічий
кобзарський хор, капела має дивовижну історію, складну і
неоднозначну, як і все двадцяте століття.
На основі Київського хору та Полтавської капели у 1935 році
створили показову «Українську державну зразкову капелу бандуристів».
Об’єднана капела успішно гастролювала по країні. Проте,
з початком війни, коли усі провідні колективи евакуювали
на Схід, капелу у повному складі направили на фронт, де
загинула частина провідних артистів.
На початку 1942 року один з керівників капели, полтавець
Григорій Китастий, зібрав у Києві всіх бандуристів, створивши
ансамбль, що гастролював на окупованих територіях. Гастрольний
маршрут пролягав і по західних землях, де діяли частини
Української Повстанської Армії. З просуванням радянських
військ по території України, Китастий розумів, що НКВД йому
цього не подарує. Тому у 1944 році колектив бандуристів
виїхав до Німеччини з надією на продовження гастрольної
діяльності. Та сталося зовсім інакше: українці, як остарбайтери,
потрапили до таборів переміщених осіб і тривалий час були
зайняті на важких фізичних роботах. Згодом колектив міг
продовжити гастрольну діяльність, виступаючи перед українською
діаспорою в Німеччині. Паралельно вирішували питання про
еміграцію до США, користуючись давнім знайомством дружини
Григорія Китастого з дружиною Рузвельта. Лише у 1949 році
їм вдалося виїхати в Сполучені Штати до міста Детройта,
де українці створили всесвітньо відому Детройтську капелу
бандуристів. Інструменти для цієї капели виготовив ще один
полтавець - майстер бандурної справи Василь Гляд, і назвав
їх «Полтавками». 35-струнні «Полтавки» мали свою особливість:
перемикачі під кожною струною (а не традиційний 1 перемикач
на 4 струни), що давало додаткові можливості переходити
в інші тональності, урізноманітнюючи музичне забарвлення
пісні.
По закінченню Великої Вітчизняної війни Українська державна
зразкова капела бандуристів відновила свою концертну діяльність,
у 1951-му їй присвоїли звання «заслуженої», а у 1983 році
вона стала лауреатом Державної премії імені Тараса Шевченка.
У 1997 році капелі надано статус Національної. За роки свого
існування вона провела понад 10000 концертів по Україні,
республіках колишнього СРСР та за кордоном. Самобутнє мистецтво
українського народу капела репрезентувала в Японії, Канаді,
Франції, Швейцарії, Англії, Югославії, Німеччині, Аргентині.
Капела має свою жанрову особливість— усі артисти (на сьогодні
їх 72) співають та одночасно грають на бандурах. Хоровий
спів у супроводі ніжно-сріблястого тембру бандур, театралізація
кожної пісні створюють незабутнє видовище, полонять серця
і душі всіх, хто хоч раз торкнувся джерел української пісні
у виконанні Національної заслуженої капели бандуристів України.
З 1977 року незмінний художній керівник і головний диригент
колективу— народний артист України Микола Гвоздь.
У репертуарі капели— близько 100 творів полтавських композиторів.
З них— понад 30 обробок народних пісень Георгія Майбороди
і 18 оригінальних творів Олександра Білаша, музичні шедеври
Миколи Лисенка, Платона Майбороди, Володимира Верменича,
пісні на слова Марусі Чурай, Бориса Олійника, Дмитра Луценка.
Усі ці мистецькі перлини будуть представлені в рамках Всеукраїнського
туру. Артисти Національної капели бандуристів майстерно
виконають мелодії, милі серцю кожного українця, у високій
хоровій культурі співу, чистоті інтонації, у професійному
супроводі та емоційності. Без сумніву, приємною несподіванкою
стане також виступ митця виняткової чутливості до рідного
слова і витонченого національного смаку, неперевершеного
майстра художнього читання, метра української сцени, народного
артиста Анатолія Паламаренка. Повноголосо «Духовні скарби
Полтавщини» віллються в культурне життя цієї весни на славу
і нашого рідного краю, і всієї України. Бо істинно українська
душа співзвучна музиці Лисенка, братів Майбород, Верменича
і Білаша.
|
|
|